Окинувши оком збережені до нас пам’ятки архітектури – дерев’яної у
мурованої, різьби, малярства й т.зв. ужиткового мистецтва,
переконуємося, що, незважаючи на дуже корисні гопелітичні умови нашого
історичного життя, були ми народом творчим і самобутнім, а рівночасно
незвичайно чутливим на сторонні культурні випливи. Чужі зразки
сприймали, не хапаючись за “останні крик моди”, але з розвагою
пристосовували до своїх культурних вимог і естетичних потреб ті з них,
що не були запереченням нашої мистецької волі, природи й традиції.
Вже задовго до офіційного прийняття християнства процвітала в нас
самобутня культура, в якій образотворчості визначено роль й вагу.
Українське дерев’яне будівництво, яке своїми праформами й
конструктивними ідеями сягає в глибину нашої праісторії, не те що
витворило виїмково оригінальні, а разом із тим й незвичайно
монументальні зразки, але в зустрічі із західно-європейським бароко
створило синтетичне “українське бароко”. Досягнення, яким не може
похвалитися жоден із слов'янських народів.
Найцікавішими є пам’ятки архітектури й археології періоду Київської Русі,
зокрема Успенський собор (1160р.) у Володимирі-Волинському, Верхній замок ХІІІ–ХІV
ст. у Луцьку, залишки храмів і житлових будівель (Х–ХІV ст.), фортечних валів (ХІІ–ХІІІ
ст.), Георгіївська церква 1264 р. у Любомлі, Васильківська церква ХІІІ–ХІV ст. у
Володимирі-Волинському, Покровська ХV ст. і Хрестовоздвиженська 1619 р., монастир
єзуїтів 1539–1610 рр. і монастир тритаріїв 1729 р., Троїцький собор 1755–55 рр. у Луцьку;
замок і Луцька брама 1630 р. в смт Олиці; залишки стін Нижнього замку ХІV–ХVІІ ст.;
будинок Пузини ХVІ–ХVІІІ ст
Свято-Успенський собор у Володимирі-Волинському – єдина пам’ятка на Волині, що дійшла до нас із часів Київської Русі. 1156 р. правнук Володимира Мономаха, Мстислав Ізяславич, котрий був удільним князем у Володимирі, а пізніше великим Київським князем, збудував новий храм на честь Успіння Пресвятої Богородиці.
Почав він також був розписувати її, і розписав усі три олтарі, і шия вся розписана була, та не скінчена, бо постигла його болість. Вилив він також і дзвони дивного звуку. Таких ото не було по всій землі.
Свято-Успенський собор у Володимирі-Волинському – єдина пам’ятка на Волині, що дійшла до нас із часів Київської Русі. 1156 р. правнук Володимира Мономаха, Мстислав Ізяславич, котрий був удільним князем у Володимирі, а пізніше великим Київським князем, збудував новий храм на честь Успіння Пресвятої Богородиці.
Найдавнішою пам'яткою оборонної архітектури є Верхній замок, кам'яні споруди якого були закладені Любартом у 1340 р. Після багатьох добудов і перебудов до нас дійшли В'їзна, Стирова і Владича вежі, з'єднані оборонними стінами. Їх довжина – 240 м, а висота сягає 27 м. Зі споруд Окольного замку до нашого часу збереглася вежа Чарторийських з частиною кам'яної стіни.
В Луцьку в ХІІІ-ХІV ст. існувала іконописна майстерня. Найвідомішою пам'яткою того часу є ікона Волинської Богоматері, вперше виявлена у Покровській церкві. Велику роль в розвитку культури і освіти відіграло Луцьке братство. Воно відкрило школу, заснувало першу друкарню.
У церкві писалася друга частина Галицько-Волинського літопису, у якому сказано багато слів про побудову Володимирем Васильковичем цього храму:В Любомлі ж він поставив церкву кам'яну святого і великого мученика Христового Георгія (Побідоносця), прикрасив її іконами окованими, і начиння служебне срібне викував і покрови оксамитні, шиті золотом, із жемчугом херувимом і серафимом (придбав), і індитію золотом шиту всю, а другу – з паволоки білуватої, а в оба малі олтарі – обидві індитії з білуватої таки паволоки; Євангеліє він списав апракос, окував все його золотом, і камінням дорогим із жемчугом (оздобив), і Деісуса на ньому викувано із золота, образки великі з емаллю, чудовні на вигляд; а друге Євангеліє, теж апракос, обтягнуто золототканим едвабом, і образок він положив на нього з емаллю, а на ньому – два святі мученики Гліб і Борис; Апостола апракос, Пролог списав він (на) дванадцять місяців, (де) викладено житія святих отців і діяння святих мучеників, як вони діставали нагороду за кров свою, (пролиту) за Христа, і Мінеї (на) дванадцять (місяців) списав, і Тріоді, і Октай, і Єрмолой; списав він також і Служебник (церкві) святого Георгія, і молитви вечірні і заутрені списав, окрім Молитовника; Молитовника ж він купив у жони протопопа, і дав за нього вісім гривень кун, і оддав святому Георгію; кадильниці дві – одну срібну, а другу мідяну, і хрест воздвижальний він дав святому Георгію; ікону також він написав на золоті, намісну святого Георгія, і гривну золоту возложив на неї, з жемчугом, і святу Богородицю написав він, теж на золоті, намісну, і возложив на неї намисто золоте з камінням дорогим; і двері вилив мідяні. В Луцьку в ХІІІ-ХІV ст. існувала іконописна майстерня. Найвідомішою пам'яткою того часу є ікона Волинської Богоматері, вперше виявлена у Покровській церкві. Велику роль в розвитку культури і освіти відіграло Луцьке братство. Воно відкрило школу, заснувало першу друкарню.
Почав він також був розписувати її, і розписав усі три олтарі, і шия вся розписана була, та не скінчена, бо постигла його болість. Вилив він також і дзвони дивного звуку. Таких ото не було по всій землі.