А з чого все починалося?

     Окинувши оком збережені до нас пам’ятки архітектури – дерев’яної у

мурованої, різьби, малярства й т.зв. ужиткового мистецтва,

переконуємося, що, незважаючи на дуже корисні гопелітичні умови нашого

історичного життя, були ми народом творчим і самобутнім, а рівночасно

незвичайно чутливим на сторонні культурні випливи. Чужі зразки

сприймали, не хапаючись за “останні крик моди”, але з розвагою

пристосовували до своїх культурних вимог і естетичних потреб ті з них,

що не були запереченням нашої мистецької волі, природи й традиції.

                 Вже задовго до офіційного прийняття християнства процвітала в нас

самобутня культура, в якій образотворчості визначено роль й вагу.

Українське дерев’яне будівництво, яке своїми праформами й

конструктивними ідеями сягає в глибину нашої праісторії, не те що

витворило виїмково оригінальні, а разом із тим й незвичайно

монументальні зразки, але в зустрічі із західно-європейським бароко

створило синтетичне “українське бароко”. Досягнення, яким не може

похвалитися жоден із слов'янських народів.                  

            

     Найцікавішими є пам’ятки архітектури й археології періоду Київської Русі, 

зокрема Успенський собор (1160р.) у Володимирі-Волинському, Верхній замок ХІІІ–ХІV    

ст. у Луцьку, залишки храмів і житлових будівель (Х–ХІV ст.), фортечних валів (ХІІ–ХІІІ

ст.), Георгіївська церква 1264 р. у Любомлі, Васильківська церква ХІІІ–ХІV ст. у

Володимирі-Волинському, Покровська ХV ст. і Хрестовоздвиженська 1619 р., монастир

єзуїтів 1539–1610 рр. і монастир тритаріїв 1729 р., Троїцький собор 1755–55 рр. у Луцьку;

замок і Луцька брама 1630 р. в смт Олиці; залишки стін Нижнього замку ХІV–ХVІІ ст.;

будинок Пузини ХVІ–ХVІІІ ст

Свято-Успенський собор у Володимирі-Волинському – єдина пам’ятка на Волині, що дійшла до нас із часів Київської Русі. 1156 р. правнук Володимира Мономаха, Мстислав Ізяславич, котрий був удільним князем у Володимирі, а пізніше великим Київським князем, збудував новий храм на честь Успіння Пресвятої Богородиці.

Найдавнішою пам'яткою оборонної архітектури є Верхній замок, кам'яні споруди якого були закладені Любартом у 1340 р. Після багатьох добудов і перебудов до нас дійшли В'їзна, Стирова і Владича вежі, з'єднані оборонними стінами. Їх довжина – 240 м, а висота сягає 27 м. Зі споруд Окольного замку до нашого часу збереглася вежа Чарторийських з частиною кам'яної стіни.
     В Луцьку в ХІІІ-ХІV ст. існувала іконописна майстерня. Найвідомішою пам'яткою того часу є ікона Волинської Богоматері, вперше виявлена у Покровській церкві. Велику роль в розвитку культури і освіти відіграло Луцьке братство. Воно відкрило школу, заснувало першу друкарню.

У церкві писалася друга частина Галицько-Волинського літопису, у якому сказано багато слів про побудову Володимирем Васильковичем цього храму:В Любомлі ж він поставив церкву кам'яну святого і великого мученика Христового Георгія (Побідоносця), прикрасив її іконами окованими, і начиння служебне срібне викував і покрови оксамитні, шиті золотом, із жемчугом херувимом і серафимом (придбав), і індитію золотом шиту всю, а другу – з паволоки білуватої, а в оба малі олтарі – обидві індитії з білуватої таки паволоки; Євангеліє він списав апракос, окував все його золотом, і камінням дорогим із жемчугом (оздобив), і Деісуса на ньому викувано із золота, образки великі з емаллю, чудовні на вигляд; а друге Євангеліє, теж апракос, обтягнуто золототканим едвабом, і образок він положив на нього з емаллю, а на ньому – два святі мученики Гліб і Борис; Апостола апракос, Пролог списав він (на) дванадцять місяців, (де) викладено житія святих отців і діяння святих мучеників, як вони діставали нагороду за кров свою, (пролиту) за Христа, і Мінеї (на) дванадцять (місяців) списав, і Тріоді, і Октай, і Єрмолой; списав він також і Служебник (церкві) святого Георгія, і молитви вечірні і заутрені списав, окрім Молитовника; Молитовника ж він купив у жони протопопа, і дав за нього вісім гривень кун, і оддав святому Георгію; кадильниці дві – одну срібну, а другу мідяну, і хрест воздвижальний він дав святому Георгію; ікону також він написав на золоті, намісну святого Георгія, і гривну золоту возложив на неї, з жемчугом, і святу Богородицю написав він, теж на золоті, намісну, і возложив на неї намисто золоте з камінням дорогим; і двері вилив мідяні.
Почав він також був розписувати її, і розписав усі три олтарі, і шия вся розписана була, та не скінчена, бо постигла його болість. Вилив він також і дзвони дивного звуку. Таких ото не було по всій землі.

І в нас на Тернопільщині є на що подивитися

Виставка квітів в Києві (серпень 2010р.)

У Києві на території Печерського ландшафтного парку урочисто відкрили 55-у щорічну міську виставку квітів.
   Кожен з учасників виставки створив клумбу з квітковою скульптурою, спираючись на історичні традиції вишивання рушників різних регіонів України в різні часи. На виставці можна побачити скульптурну квіткову композицію у вигляді двох величезних килимів, на яких зображена сцена з життя в українському селі, чи національний святковий Великодній стіл, і навіть весільну композицію. Кожна з композицій відображає патріотизм і справжність українського народу.

   Дуже захоплююча виставка. Багато емоцій, захоплень, здивувань, І хоч було багато людей всеодно було дуже гарно!

Памятки Києва

  Андріївський узвіз – друга за популярністю вулиця Києва після Хрещатика. Андріївський узвіз пролягає від Володимирської вулиці до вулиці Десятинної та Контрактової площі, яка міститься на Подолі. Верхній відрізок вулиці існував ще в часи Київської Русі. Тоді він єднав Старий Київ та Поділ, та пролягав між Андріївським та Замковим пагорбами. Але тоді ним могли користуватися лише пішоходи та вершники – вулиця була завузькою. Свою назву вулиця отримала на честь апостола Андрія. З літопису Нестора відомо, що після тривалих спроб розповсюдження християнства у скіфських землях, біля 2 тисяч років тому, Апостол Андрій благословив схили Дніпра. В своїй промові він пророкував, що на цьому місці з’явиться велике християнське місто. Пізніше, на тому місці, де стояв Андрій, збудували церкву, якій дали його ім’я.

   Майже біля сходів, які ведуть до Андріївської церкви, стоїть цікавий пам’ятник героям п’єси Михайла Старицького – Проні Прокопівні та Свириду Голохвастову. Неподалік розташована одна найзагадковіших та таємничих будівель Києва – Замок Річарда

Памятник Булгакову.

  Аскольдова могила розташована на правому березі Дніпра, недалеко від Липок. Давня легенда розповідає що у 882 році новгородський князь Олег хитрощами заманив сюди Аскольда та Дира, які княжили в Києві, та разом зі своїми воїнами вбив їх через те, що вони були "нешляхетного походження" та не належали до роду Рюрика. Олег був опікуном неповнолітнього князя Ігоря, сина Рюрика, и тому сам заступив княжий престол в Києві. Ставши правителем, Олег пообіцяв перетворити Києв в "матір міст руських". Про Аскольда відомо, що він був покликаний до Києва самими киянами, хрестився в Царграді (Константинопіль) у 860-х роках, згідно іншим літописам, Дир та Аскольд захопили владу в Києві самовільно, и були вони, дійсно не княжого роду. Згідно старовинному переказу, Аскольд буд похований в тому місці, де загинув, а місцевість назвали в його честь Аскольдовою могилою. Князь Олег виправдав себе в очах нащадків. Саме Олег об’єднав дрібні князівства в єдину східнослов’янську державу з центром у Києві. Саме він отримав перемогу над візантійським Царградом, закріпивши на його воротах свій щит. Цю подію в "Пісні про віщого Олега" відобразив відомий російський поет О.С. Пушкін.

  Будинок з химерами, мабуть, найвідоміша будівля в Києві. Зараз будинок розташовується у центрі Києва, неподалык від Палацу президента України, а на початку 20 століття все було інакше. Тоді в цій частині Києва були проведені роботи по впорядкуванню цієї досі доволі занедбаної території. На місці осушеного Козиного болота побудували театру Соловцова (нинішній театр ім. І. Франка), а ділянка землі на кручі, що височіла над театром, продавалася на міському аукціоні за дуже низькою ціною, оскільки пона була геть непридатна для будівництва. Тому загальне здивування викликало рішення Владислава Городецького зводити там будинок для своєї родини.

  Золоті ворота у Києві – пам’ятка фортифікаційного будівництва 12 сторіччя, одна з небагатьох, які збереглися до нашого часу. Колись, ця споруда вражала своєю величчю та неприступністю: поверх великої бойової башти була розташована церква Благовіщення – це було досить символічно як для християнського міста, тому що ці ворота були на той час головним в’їздом до Києва. Золоті ворота було збудовано у 1164 році, після того, як було закінчене зведення захисних валів Нового міста.

    Києво-Печерська Свято-Успенська Лавра міститься на правому березі Дніпра, на високих дніпровських пагорбах. Перші ченці, які заселили нинішню Лавру, селилися в печерах – звідти й пішла назва монастиря. Лавра – це почесне звання, яке присуджується лише великим та впливовим монастирям. Почавши своє існування з перших печер, які було викопано у 11 сторіччі, впродовж 9 віків Києво-Печерська Лавра перетворилася в величний комплекс церков та монастирів, які справляють неабияке враження не лише на віруючих людей, але й на звичайних туристів.

    Хрещатик - головна вулиця Києва, розташована неподалік від місцевості, де колись князь Володимир Великий хрестив свою родину. Мабуть, саме так виникла назва вулиці, Алі згідно іншої версії, назва походить від Хрещатого Яру (місцини, що перехрещена ярами). Довжина Хрещатика лише 1,2 км, а вшир ця вулиця сягає на деяких ділянках 100 метрів. Проїжджа частина дорівнює 24 метри, а обабіч вулиці висаджені дерева, що відділяють 14- метрові тротуари. По лівому боку Хрещатика уздовж Хрещатика простягнувся каштановий бульвар, особливо гарний навесні, у травні, коли каштани розквітають.

І ми маємо чим похвалитися!

Про театр

Тернопільський академічний обласний український драматичний театр імені Т. Г. Шевченка є не лише архітектурною окрасою міста, а й частинкою його духовного центру...

Актори

Зараз акторський склад Тернопільського Драматичного театру налічує 65 осіб.
Серед них - 10 Заслужених артистів України та 4 що мають звання Народного артиста України.

Взагалі село Нирків, Заліщицького району, Тернопільської області, нічим не відрізнялось би від сотень подільських сіл, якби на його околицях не був побудований свого часу найкрасивіший замок-палац Поділля. Вежі палацу в Джуринскому каньйоні (Заліщицький район)

  З сивої давнини й по сьогодні Почаївський монастир є однією з найшанованіших святинь, яку щорічно відвідують тисячі прочан. Почаївська лавра - найбільша православна святиня Волині й друга, після Києво-Печерської лаври в Україні.
       Це величний архiтектурний ансамбль, що складається з 16 церков, резиденцiї архиєпископа, дзвiницi, келiй. Усi будiвлi iдеально поєднуються з мальовничим ландшафтом, скелястим схилом гори та терасами. Святинями Почаївської Лаври є вiдбиток ступнi Божої Матерi, джерело з цiлющою водою, чудотворна iкона Матерi Божої, мощi преосвященного Йова.

Зба́разький за́мок — фортифікаційна оборонна споруда в місті Збараж Тернопільської області.

Буча́цька ра́туша — унікальна пам'ятка архітектури середини 18 століття в м. Бучач. Зведена 1751 в стилі бароко. Архітектор Бернард Меритин, скульптор Пінзель.

 Марійський духовний центр у селі Зарваниці Теребовлянського району на Тернопільщині внесено до переліку 15 найвизначніших святинь католицького світу, пов’язаних із об’явленням Діви Марії. Існує легенда, що один із ченців Києво-Печерської лаври, коли татари палили місто, врятувався і вирушив на захід. Багато днів блукав лісами і болотами. З надією на спасіння не переставав молитися до Богородиці. Вона з’явилася йому уві сні біля джерела і попросила залишитися у цьому райському куточку.

Архітектурні памятки України

     Україна славить своїми зодчими спорудами. Щоправда історія в України

видала важкою: її багато разів завойовували, а це досить сильно вплинуло

на архітектуру країни, проте збереглося чимало спогадів, або дещо

видозмінених залишків визначних споруд України, з яких можна зробити

висновок, що Україна мала чимало цікавих архітектурних ансамблів,

особливо це стосується релігійної архітектури.