Памятки Києва

  Андріївський узвіз – друга за популярністю вулиця Києва після Хрещатика. Андріївський узвіз пролягає від Володимирської вулиці до вулиці Десятинної та Контрактової площі, яка міститься на Подолі. Верхній відрізок вулиці існував ще в часи Київської Русі. Тоді він єднав Старий Київ та Поділ, та пролягав між Андріївським та Замковим пагорбами. Але тоді ним могли користуватися лише пішоходи та вершники – вулиця була завузькою. Свою назву вулиця отримала на честь апостола Андрія. З літопису Нестора відомо, що після тривалих спроб розповсюдження християнства у скіфських землях, біля 2 тисяч років тому, Апостол Андрій благословив схили Дніпра. В своїй промові він пророкував, що на цьому місці з’явиться велике християнське місто. Пізніше, на тому місці, де стояв Андрій, збудували церкву, якій дали його ім’я.

   Майже біля сходів, які ведуть до Андріївської церкви, стоїть цікавий пам’ятник героям п’єси Михайла Старицького – Проні Прокопівні та Свириду Голохвастову. Неподалік розташована одна найзагадковіших та таємничих будівель Києва – Замок Річарда

Памятник Булгакову.

  Аскольдова могила розташована на правому березі Дніпра, недалеко від Липок. Давня легенда розповідає що у 882 році новгородський князь Олег хитрощами заманив сюди Аскольда та Дира, які княжили в Києві, та разом зі своїми воїнами вбив їх через те, що вони були "нешляхетного походження" та не належали до роду Рюрика. Олег був опікуном неповнолітнього князя Ігоря, сина Рюрика, и тому сам заступив княжий престол в Києві. Ставши правителем, Олег пообіцяв перетворити Києв в "матір міст руських". Про Аскольда відомо, що він був покликаний до Києва самими киянами, хрестився в Царграді (Константинопіль) у 860-х роках, згідно іншим літописам, Дир та Аскольд захопили владу в Києві самовільно, и були вони, дійсно не княжого роду. Згідно старовинному переказу, Аскольд буд похований в тому місці, де загинув, а місцевість назвали в його честь Аскольдовою могилою. Князь Олег виправдав себе в очах нащадків. Саме Олег об’єднав дрібні князівства в єдину східнослов’янську державу з центром у Києві. Саме він отримав перемогу над візантійським Царградом, закріпивши на його воротах свій щит. Цю подію в "Пісні про віщого Олега" відобразив відомий російський поет О.С. Пушкін.

  Будинок з химерами, мабуть, найвідоміша будівля в Києві. Зараз будинок розташовується у центрі Києва, неподалык від Палацу президента України, а на початку 20 століття все було інакше. Тоді в цій частині Києва були проведені роботи по впорядкуванню цієї досі доволі занедбаної території. На місці осушеного Козиного болота побудували театру Соловцова (нинішній театр ім. І. Франка), а ділянка землі на кручі, що височіла над театром, продавалася на міському аукціоні за дуже низькою ціною, оскільки пона була геть непридатна для будівництва. Тому загальне здивування викликало рішення Владислава Городецького зводити там будинок для своєї родини.

  Золоті ворота у Києві – пам’ятка фортифікаційного будівництва 12 сторіччя, одна з небагатьох, які збереглися до нашого часу. Колись, ця споруда вражала своєю величчю та неприступністю: поверх великої бойової башти була розташована церква Благовіщення – це було досить символічно як для християнського міста, тому що ці ворота були на той час головним в’їздом до Києва. Золоті ворота було збудовано у 1164 році, після того, як було закінчене зведення захисних валів Нового міста.

    Києво-Печерська Свято-Успенська Лавра міститься на правому березі Дніпра, на високих дніпровських пагорбах. Перші ченці, які заселили нинішню Лавру, селилися в печерах – звідти й пішла назва монастиря. Лавра – це почесне звання, яке присуджується лише великим та впливовим монастирям. Почавши своє існування з перших печер, які було викопано у 11 сторіччі, впродовж 9 віків Києво-Печерська Лавра перетворилася в величний комплекс церков та монастирів, які справляють неабияке враження не лише на віруючих людей, але й на звичайних туристів.

    Хрещатик - головна вулиця Києва, розташована неподалік від місцевості, де колись князь Володимир Великий хрестив свою родину. Мабуть, саме так виникла назва вулиці, Алі згідно іншої версії, назва походить від Хрещатого Яру (місцини, що перехрещена ярами). Довжина Хрещатика лише 1,2 км, а вшир ця вулиця сягає на деяких ділянках 100 метрів. Проїжджа частина дорівнює 24 метри, а обабіч вулиці висаджені дерева, що відділяють 14- метрові тротуари. По лівому боку Хрещатика уздовж Хрещатика простягнувся каштановий бульвар, особливо гарний навесні, у травні, коли каштани розквітають.