Памятки Тернополя

На території краю розміщені живописні, вкриті лісами, гірські пасма Кременецьких гір та Товтрів висотою 350 - 400 метрів. На лівобережжі мальовничого каньйону Збруча створений державний природний заповідник "Медобори". Чарують своїми могутніми постатями дубові гаї Кременеччини та Шумщини, букові ліси Борщівщини.

На півдні Тернопільщини розміщені величні Траянові вали, що були насипані у 8-7 ст. до н.е., з ними пов'язаний відомий Михалківський скарб золотих та срібних прикрас вагою понад 7 кг.

Через територію Тернопільщини прокотилися хвилі кочівників, які залишили після себе окремі пам'ятки, що репрезентують сарматів, аварів, угрів, половців. У час монгольської навали 1241 року вперше фортеці Кременець і Данилів не були здобуті грізними туменами Батия. Тернопільщина пам'ятає і могутніх володарів Русі князів Василька Ростиславовича, стольний град якого Теребовль був форпостом у боротьбі з польською експансією, Данила Романовича та його сина Лева, які на просторах краю мечем і словом відстоювали незалежність Галицько-Волинського князівства.

На полях під Зборовом у 1649 році український народ виборював право на незалежність і саме за умовами Зборівського миру Богдан Хмельницький був визнаний поляками як керманич нової, хоча і автономної у складі Речі Посполитої, держави України.

Минали століття, довготривала боротьба за незалежність України завершилась проголошенням незалежності у 1991 році.

Із Західного Поділля походять відомі вчені фізик Іван Пулюй, хімік академік Іван Горбачевський, етнограф Володимир Гнатюк, співачка з світовим ім'ям Соломія Крушельницька. Всіх їх виплекала Тернопільщина.

четверг, 2 декабря 2010 г.

А з чого все починалося?

     Окинувши оком збережені до нас пам’ятки архітектури – дерев’яної у
мурованої, різьби, малярства й т.зв. ужиткового мистецтва,
переконуємося, що, незважаючи на дуже корисні гопелітичні умови нашого
історичного життя, були ми народом творчим і самобутнім, а рівночасно
незвичайно чутливим на сторонні культурні випливи. Чужі зразки
сприймали, не хапаючись за “останні крик моди”, але з розвагою
пристосовували до своїх культурних вимог і естетичних потреб ті з них,
що не були запереченням нашої мистецької волі, природи й традиції.
                 Вже задовго до офіційного прийняття християнства процвітала в нас
самобутня культура, в якій образотворчості визначено роль й вагу.
Українське дерев’яне будівництво, яке своїми праформами й
конструктивними ідеями сягає в глибину нашої праісторії, не те що
витворило виїмково оригінальні, а разом із тим й незвичайно
монументальні зразки, але в зустрічі із західно-європейським бароко
створило синтетичне “українське бароко”. Досягнення, яким не може
похвалитися жоден із слов'янських народів.                  
            
     Найцікавішими є пам’ятки архітектури й археології періоду Київської Русі, 
зокрема Успенський собор (1160р.) у Володимирі-Волинському, Верхній замок ХІІІ–ХІV    
ст. у Луцьку, залишки храмів і житлових будівель (Х–ХІV ст.), фортечних валів (ХІІ–ХІІІ
ст.), Георгіївська церква 1264 р. у Любомлі, Васильківська церква ХІІІ–ХІV ст. у
Володимирі-Волинському, Покровська ХV ст. і Хрестовоздвиженська 1619 р., монастир
єзуїтів 1539–1610 рр. і монастир тритаріїв 1729 р., Троїцький собор 1755–55 рр. у Луцьку;
замок і Луцька брама 1630 р. в смт Олиці; залишки стін Нижнього замку ХІV–ХVІІ ст.;
будинок Пузини ХVІ–ХVІІІ ст

Свято-Успенський собор у Володимирі-Волинському – єдина пам’ятка на Волині, що дійшла до нас із часів Київської Русі. 1156 р. правнук Володимира Мономаха, Мстислав Ізяславич, котрий був удільним князем у Володимирі, а пізніше великим Київським князем, збудував новий храм на честь Успіння Пресвятої Богородиці.
Найдавнішою пам'яткою оборонної архітектури є Верхній замок, кам'яні споруди якого були закладені Любартом у 1340 р. Після багатьох добудов і перебудов до нас дійшли В'їзна, Стирова і Владича вежі, з'єднані оборонними стінами. Їх довжина – 240 м, а висота сягає 27 м. Зі споруд Окольного замку до нашого часу збереглася вежа Чарторийських з частиною кам'яної стіни.
     В Луцьку в ХІІІ-ХІV ст. існувала іконописна майстерня. Найвідомішою пам'яткою того часу є ікона Волинської Богоматері, вперше виявлена у Покровській церкві. Велику роль в розвитку культури і освіти відіграло Луцьке братство. Воно відкрило школу, заснувало першу друкарню.
У церкві писалася друга частина Галицько-Волинського літопису, у якому сказано багато слів про побудову Володимирем Васильковичем цього храму:В Любомлі ж він поставив церкву кам'яну святого і великого мученика Христового Георгія (Побідоносця), прикрасив її іконами окованими, і начиння служебне срібне викував і покрови оксамитні, шиті золотом, із жемчугом херувимом і серафимом (придбав), і індитію золотом шиту всю, а другу – з паволоки білуватої, а в оба малі олтарі – обидві індитії з білуватої таки паволоки; Євангеліє він списав апракос, окував все його золотом, і камінням дорогим із жемчугом (оздобив), і Деісуса на ньому викувано із золота, образки великі з емаллю, чудовні на вигляд; а друге Євангеліє, теж апракос, обтягнуто золототканим едвабом, і образок він положив на нього з емаллю, а на ньому – два святі мученики Гліб і Борис; Апостола апракос, Пролог списав він (на) дванадцять місяців, (де) викладено житія святих отців і діяння святих мучеників, як вони діставали нагороду за кров свою, (пролиту) за Христа, і Мінеї (на) дванадцять (місяців) списав, і Тріоді, і Октай, і Єрмолой; списав він також і Служебник (церкві) святого Георгія, і молитви вечірні і заутрені списав, окрім Молитовника; Молитовника ж він купив у жони протопопа, і дав за нього вісім гривень кун, і оддав святому Георгію; кадильниці дві – одну срібну, а другу мідяну, і хрест воздвижальний він дав святому Георгію; ікону також він написав на золоті, намісну святого Георгія, і гривну золоту возложив на неї, з жемчугом, і святу Богородицю написав він, теж на золоті, намісну, і возложив на неї намисто золоте з камінням дорогим; і двері вилив мідяні.
Почав він також був розписувати її, і розписав усі три олтарі, і шия вся розписана була, та не скінчена, бо постигла його болість. Вилив він також і дзвони дивного звуку. Таких ото не було по всій землі.


Комментариев нет:

Отправить комментарий